Я з Маріуполя. У перший день війни люди почали масово виїжджати з міста. Розпочалися обстріли. Ми ховалися у погребі або у ванній. Найскладнішим стало для мене пристосуватися в новому місці. 

Коли бомбардування почали наближатися до нашого дому, росіяни наступали, ми прийняли рішення виїжджати з Маріуполя. Більше залишатися у місті було неможливо. Там уже не було ні води, ні їжі, не було світла, було дуже холодно. Ми б могли ще протриматися, але у мене є маленька сестра. Через неї ми вирішили виїжджати. Їхали своєю машиною.

Найважче для мене це те, що немає друзів, які були раніше. Немає такої можливості прогулятися, поділитися з ними своїми думками. Щоб вони допомогли. Не вистачає спілкування. 

В Маріуполі залишився мій батько. У нас два будинки, в одному постраждала вітальня і побили вікна. 

Війна для мене закінчиться тоді, коли я матиму можливість повернутися додому в Маріуполь.