Я зі своєю родиною жила в місті Оріхів. В кінці вересня ми виїхали в Запоріжжя. 

Про початок війни дізналися з інтернету. В ніч з 24 на 25 лютого побачили колону російської військової техніки. Вона зупинилася прямо перед нашим будинком. Ми дуже перелякалися. 

Зачинилися магазини й аптеки, не працювали банкомати. Ринок тримався, поки не почалися інтенсивні обстріли. Коли була можливість, ми їздили до Запоріжжя, щоб зняти гроші з картки й купити все необхідне. Отримували гуманітарну допомогу. Питну воду нам давали, а технічну ми набирали з річки. Електрики по можливості усували пошкодження на лініях електропередач. Під час ремонтних робіт загинуло двоє працівників.  

Російська армія щодня обстрілює Оріхів. Уже майже все місто розбите. У нашому будинку пошкоджені вікна й двері. 

У Запоріжжі живемо в орендованій квартирі. Коли тікали, не взяли нічого. Доводиться купувати хоча б найнеобхідніші речі. Ми виїжджали на маршрутці. Вона й зараз туди ходить, але ми боїмося їхати по одяг, бо обстріли не припиняються. Сподіваємося, що перезимуємо й повернемося додому. Можливо, навесні війна закінчиться. 

Влітку ми жили у сестри в Преображенці. Залишили в неї кота, бо не знали, чи погодяться орендодавці на мешканців з домашньою твариною. На вулицях Оріхова залишилося багато покинутих котів і собак. Шкода їх.