Ми жили в Харкові. Коли почалася війна, довелося виїхати. Бомбардування міста нас шокувало - досі страшно. Коли ми виїжджали з Харкова, не знали, чи повернемося. Було важко кинути квартиру - там все залишалося.
Ми машиною виїжджали. Були дуже великі пробки - багато людей виїжджало, але це було краще, ніж потягом. Забрали з собою кота, він всю дорогу кричав.
Спочатку поїхали в Кременчук. Там жили ввісьмох в одній квартирі, де зовсім нічого не було. Потім ми з чоловіком і дітьми поїхали на захід України, а звідти - до Охтирки.
Зараз живемо з чоловіком окремо - він повернувся до Харкова. А ми з дітьми - тут, чекаємо, коли можна буде повернутися. Я трошки працюю віддалено.
Нам би дуже хотілося, щоб війна закінчилася якнайшвидше, і ми повернулися додому.
