Цар Поліна, учениця 10 класу Куп'янського ліцею №3 Куп'янської міської ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кошева Ніна Петрівна

Війна. Моя історія

 Війна – це біль, сльози, смерть, розлука та безпросвітне зло. Нічого немає більш жахливого, огидного і нелюдського на планеті Земля, ніж війна. В оселі постукало горе. Війна для моєї родини розпочалася зненацька. Ми не могли повірити, що ворог – наш сусід. Той, кого ми вважали братом, братнім народом.

Дуже довго я не могла повірити аж поки на власні очі не побачила танки, гармати та загарбників зі зброєю. А трапилося це 2 травня 2022 року, коли довгі колони російських військових чотири дні, без зупинки, рухалися повз мого селища, мого будинку.

Вони йшли завойовувати мирне місто Ізюм. На мої очі наверталися гіркі сльози. А біль краяв моє серденько навпіл. Хотілося вірити що це сон, але ні, це страшна реальність. Я зрозуміла , що не скоро я зможу обійняти рідну бабусю. А мій рідний дядько не побачить своїх рідних братів та племінників. Ця війна розбила не тільки два великих народи, але й сім’ї, рідних людей.

Коле серденько за те, що мої старші двоюрідні брати повинні битися один проти одного. Це жах, коли рідні люди за безглуздими вчинками політиків становляться ворогами. Я люблю всіх своїх братів і не можу прийняти цю війну.

Ми живемо у ХХІ столітті. Це час новітніх технологій, розвитку  економіки суспільства. Потрібно  жити та радіти, а я бачу розруху, голод, звуки сирени, а вибухи не дають спокою ні в день, ні в ночі. Куди бігти? Де можна сховатися? Допоки  це буде?  Ці питання звучать кожного дня. На них відповіді немає. А я повторюю про себе: ,, А для чого тоді сирена?

Чому одні українці дозволяють собі відпочинок у ресторані, кафе, на пляжі, а інші в голоді, холоді та під кулями? Одні влаштовують дорогі свята, відпочинки, а інші чекають дрони та своїх побратимів з бойових позицій?ʼʼ

Але багато синів і дочок стали на захист своєї рідної країни. Я побачила мужність , дружбу свого народу. Я бачу незламний дух українців, які згуртувалися, для боротьби за свою свободу. Серед них є військові які добровільно приєдналися до армії для того, щоб захистити свою країну від окупантів. Вони заслуговують пошану та повагу серед усього народу в усьому світі. Вони справжні герої!

Я гадаю що кожна людина навчилася цінувати життя. Волонтери під кулями доставляють продукти та ліки людям, які не змогли виїхати, допомагають евакуйовувати населення з дітьми та людей похилого віку.

Я помітила що люди дуже вдячні військовим і готові поділитись з ними останнім що у них є, а при зустрічі завжди вітаються, а дехто і вклоняється. А  для наших захисників які живуть поряд моєї домівки і захищають нас, я навчилася пекти пиріжки, яблучний пиріг, та різні смаколики.  Вони дуже задоволені. Кажуть, що смачно, наче вдома побували. Війна принесла голод і страждання не тільки людям, але й тваринам, які залишилися без своїх хазяїв та домівок. Вони дивляться тобі в очі і молять про допомогу.

Мені довелось піклуватися про чужих чотирьох котів та трьох собак. Один із котиків потрапив під обстріл. Я врятувала його з-під завалу, лікувала 5 місяців, носила на руках, годувала. Зараз ці тваринки стали для мене рідними. З ними я проводжу вільний час, вони допомагають мені відволікатись від вибухів та не думати про війну.

Страшна доля спіткала наш народ. Розлука з рідними. Багато знайомих загинуло. Дітям немає змоги ходити до школи та повноцінно навчатися. А батькам ходити на роботу і заробляти на життя. Страх поряд іде. Не можливо спати спокійно. Земля опалена, понівечена, здригається від кожного вибуху. Вкривається камінням від зруйнованої будівлі.

І вже ніколи я не повернуся до своєї рідної школи. На моїх очах її закидали авіабомбами. Але в мене живе надія, що найближчим часом настане мить і перемога буде за нами. Українці зможуть відбудувати школи, лікарні, дитячі садочки.

Мої  земляки прикладуть усі зусилля і побудують Величний Куп’янськ і наш Оскіл розіллється , поповниться рибою, пташками та квітами. Вірші, якими я захоплювалась раніше, мені прийшлося змінити на молитви. Кожної ночі благаю Господа щоб швидше настав мир. Дай Боже щоб назавжди зникло зло, щоб живими залишились мої брати, захисники, щоб мир повернувся в наші оселі.