Історії, які ви нам довірили
«Коли почали «Гради» стріляти, я не знала, куди мені з правнучкою діватися»
Віра Василівна з дітьми обладнали у своєму підвалі укриття на випадок обстрілів. Але іноді вони траплялося так несподівано, що до підвалу було не добігти.
Я вийшла на город і почула, як щось бахає. Глянула в небо, а там ніби хрест намальований, такі сліди чи то від літаків, чи то від снарядів. Потім ми стали ховатися в підвал від обстрілів. Там у нас і матраци були, щоб спати, і лопати, щоб було, чим відкуповуватися, якщо вхід засипле. Правда, до підвалу добігти не завжди встигали.
Найстрашніший для мене випадок був, який я ніколи не забуду, це коли я гуляла з маленькою правнучкою і раптом почали «Гради» стріляти. Такий гуркіт жахливий! Ми не знали, що робити і куди бігти.
Спасибі Рінату Ахметову, він нам дуже допомагав продуктами. І борошно там було, і крупи, і масло. Тільки цим ми і харчувалися, тому що на одне вугілля скільки грошей треба…
Саме для мене головне - щоб не хворіли мої діти, онуки, правнучка. Я їх дуже люблю і бажаю всім здоров'я.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
