«Коли мені бабуся розповідала про війну, я не думала, що через це пройду»

Тетяна Євгенівна мати двох дітей. Через війну вона втратила роботу, дітей вивезла у безпечніше місце, а сама залишилася у будинку, в Станиці Луганській. Ніхто не очікував війни.

Людей об'єднало горе, розповідає жінка. «Ми із сусідами допомагали один одному. Бувало, що хліб не доставляли, і уся вулиця згуртувалася та виживала разом». У людей не було грошей, та й купувати не було чого, виживали за рахунок запасів, вирощених на городі.

Транспорт не ходив, опалення та світла не було. Доводилося ночувати у сусідів – там, де були пічки, а вдень усі розходились та займалися домашніми справами, своїми тваринами та птахами.

Тетяна Євгенівна двічі потрапила під обстріли, це неможливо викреслити із пам'яті.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/