«Коли летять снаряди, ти не знаєш, пролетять повз або не пролетять»

Було страшно, коли бомбили. Не дай Бог, якщо снаряд прилетить. Діти маленькі, треба було в льох водити.

Війна на психіку впливає. До війни ти жив у своїй структурі, працював, отримував соціальну виплату. А коли почалася війна, ти не міг заплатити ні за газ, ні за світло. Соціальних виплат немає. Не знаєш, як утримувати свою сім'ю.

Тут бомблять, не знаєш, йти в льох або так ховатися? Або що робити? Коли летять снаряди, ти не знаєш, пролетять повз або не пролетять. Ось це було страшно.

Зараз психіка трохи заспокоїлася. І снаряди не літають, десь там їх чути, але не у мене. Добре, думаєш, радієш. А якби ближче, то лякався б.

Дітей відпускаєш спокійно в школу. Ти просто знаєш, що тихо, спокійно, добре. А коли діти йшли в школу тоді, постійно боялася, що десь стріляють, щось торохтить. А може, треба вже бігти в школу дітей забирати?

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/