Гаврилюк Тимофій, 9-а клас, Нетішинська гімназія "Гармонія"

Вчитель, що надихнув на написання — Гаврилюк Світлана Петрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

За синє небо

За жовте колосся

Боротись треба

Щоб краще жилося.

Ф. Тишко

 

24 лютого 2022 року… Війна..

Зі страхом згадую цей ранок. Сплять мирні жителі нашої країни, ніщо не віщувало біди.

Але о 5 годині ранку здригнулася свята матінка-земля від страшних вибухів, які спричинила російська агресія.

Закричали птахи, завили звірі, полились людські сльози, смуток, страх, відчай, біль і разом з тим ненависть до своїх «братів-сусідів» охопила нас.

Кляті кацапи принесли в наш дім кров, вбивства, ґвалтування, звірства в катівнях, смерть…

Але українці згуртувалися, бо ми є нація, ми є народ, якого «правди сила ніким ще звойована ще не була». І ця нація стала на захист своєї Батьківщини, бо вона вихована на творах Т. Шевченка, В. Сосюри, В. Симоненка, В. Стуса. Їх девізом у боротьбі стали слова В. Симоненка:

«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину». Ці слова будуть назавжди в моєму серці, бо я маю честь бути українцем, і іншої Батьківщини мені не треба.

Я також вірю в пророцтво Шевченка: «Не вмирає душа наша, не вмирає доля». Ніколи український народ не стояв і не буде стояти на колінах.

І ось уже майже 1000 днів і ночей клята війна, розпочата російськими окупантами, продовжує приносити нестерпний біль і горе в українські родини. Кожна людина визначила свій шлях у цій війні.

Старі і малі в тилу допомагали, як могли: плели маскувальні сітки, готували коктейлі Молотова, організовували ярмарки, велопробіги і спортивні змагання для збору коштів нашим Героям.

Наша ненька-Україна у важких умовах відстоює людську гідність, а росія своєю зброєю в руках сіє зло, вбивства, руйнацію. Ця проклята війна принесла горе і в моє рідне містечко Нетішин. З криком в душі і нестрепним болем у серці зустрічаємо наших Героїв, які повертаються додому на щиті.

Навколішки, схиливши голови і з букетами живих квітів в руках, ми проводжаємо їх до Небесного війська. Славу Україні! Героям слава! Вічна слава і пам’ять Героям!

Мені тільки 15. А що я можу зробити для нашої Перемоги? Звичайно, добре вчитися, готувати себе фізично і морально до захисту своєї землі і родини. Я завжди буду стояти на боці справедливості, милосердя, Добра, Віри, Надії і Любові. І, накінець, звертатися до людей всього світу зі словами української поетеси Л. Костенко:

«Так багато на світі горя

Люди, будьте взаємно ввічливими

Люди, будьте взаємно красивими».