Історію подано мовою оригіналу

Я мешканка Попасної Луганської області. Ми жили на лінії зіткнення з 2014 року, а у 2022 році виїхали з нашого міста. Мені 50 років. 

Про початок російського вторгнення дізналися зі ЗМІ. Потім пішли на роботу - там також цю новину обговорювали. Ми спочатку були в місті, думали, що це буде недовго. Але кількість обстрілів збільшилася, і ми виїхали за межі міста – недалеко - і чекали, що все закінчиться. А 7 квітня виїхали в Дніпро, знайшли собі помешкання і там жили. Ми міняли міста неодноразово, зараз проживаємо у Фастові.

Як можна почати таку агресію проти людей і вбивати їх? Ось це шокує.

Ми досі не можемо зрозуміти, що нам робити далі. Немає стабільності. Не знаємо, коли це все закінчиться, і чи повернемося ми колись додому. Наразі ми самі зі своїми проблемами. Зароби на житло сам, оплати його і виживи сам. 

У мене двоє дітей, яких треба підтримувати. Треба працювати. Завдяки дітям, я справлюся з депресією.

Ми сподіваємося, що повернемося до мирного життя, і буде наша держава про нас піклуватися.