Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Мар'яна Полторадня

«Щовечора, коли я засинаю, починають стріляти»

переглядів: 634

Авдіївка – маленьке місто, тобто там усе дуже близько: школа близько, до занять дуже близько, різні гуртки. Можна пройти десь за хвилин 15 все місто. Дуже багато було різних концертів, всюди все прикрашено, квіти всюди на клумбах, багато людей гуляло. Зараз практично нічого не змінилося, тільки деякі будівлі зруйновані.

Щовечора, коли я засинаю, починають стріляти

Ходжу на спортивні бальні танці. На танці я пішла у два роки вісім місяців, а на спів – у чотири роки.

Я бачила, як снаряди летіли, бачила гранату. Пам'ятаю, як до нас у будинок прилетіло. У нас одну будівлю зруйнували. Щовечора, коли я засинаю, починають стріляти весь час.

Прилетіло [снаряд] у п'ятий поверх, чули дуже гучні звуки, як падає з п'ятого поверху посуд, шибки вилітають, меблі падають різні. Я встала з ліжка – ми стали біля шафи й чекали, поки все закінчиться. Це було о сьомій годині ранку. Тоді в тій квартирі були люди, але вони не постраждали.

Щовечора, коли я засинаю, починають стріляти

Бабуся в сусідньому будинку живе. Вона теж кудись виходить, у ванну або в коридор. Я часто до неї приходжу в гості, відвідувати її.

Війна – це коли гинуть люди. Коли ти втрачаєш рідних, близьких. Коли в тебе гинуть друзі. Коли ти чуєш практично щодня обстріли, чуєш, як стріляють, бачиш це, бачиш, коли гуляєш, зруйновані будівлі, покинуті будинки, садки.

Авдіївка Відео Історії мирних діти обстріли безпека та життєзабезпечення
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій