27 лютого 2022 р.
«В 23 роки я вдова.
В 24 роки – він віддав життя за Україну.
Житя за країну, в якій мріяли відпочити у Львові та Карпатах, прогулятися вулицями Києва та Дніпра, відвідати прекрасні парки Чернігова та позасмагати в Одесі.
Від мрій залишився тільки біль. Біль такий сильний, який не можна прибрати знеболюючими препаратами.
Семінько Руслан. 24 роки.
Іспектор прикордонної служби 1 категорії. Загинув в ніч з 26 на 27 лютого, захищаючи місто Суми.
Нагороджений орденом "За мужність" lll ступеня (посмертно)
"Це подвиг, оспіваний у віках. Так ось, Суми відбилися раніше. Та не просто відбилися – вони влаштували партизанську війну, що обрізала постачання військам РФ. Тож, вони звалили звідти раніше, ніж встигли декларувати вихід з Київської та Чернігівської областей».
28 лютого 2022 р.
28 лютого 2022 року поблизу села Макарів російська бойова машина обстріляла з 30-мм гармати бордовий Daewoo Lanos. У цій машині була літня пара…
28 лютого 2022 р.
“28 лютого 2022 року в результаті перших обстрілів міста Сєвєродонецьк загинула моя колега Оксана Яременко – зооволонтер і просто хороша людина. Завжди в будь якій ситуації допомагала тваринам та людям. Загинула, виходячи погодувати підопічних котів»
3 березня 2022 р.
«Під завалами Харківської обласної адміністрації, поряд із якою російська ракета розірвалася 3 березня, загинула юна харків'янка Юлія Зданівська. Цю дівчину – талановитого математика – знали у всьому світі».
«Ми втратили одну з нас. Юля Зданівська, патріотка України, волонтер, призер Європейської математичної олімпіади, викладач інформатики та математики. 21 рік... Вона до останнього допомагала людям. На жаль, Юля загинула від снаряда, який російські окупанти випустили по ХОДА», — написали волонтери на своїй сторінці.
«Юля так хотіла, щоб математику в школах було вчити в кайф. А з початком вторгнення повернулася до рідного міста і одразу пішла волонтерити».
4 березня 2022 р.
Повертаючись з собачого притулку, машину, в якій знаходилась Настя та її два друга, розстріляли окупанти.
Життя Анастасії Яланської обірвалося на 10 день війни — 4 березня у Бучі. Тоді дівчина разом з двома друзями Сергієм Устименко та Максимом Кузьменко поверталися з собачого притулку, куди завозили корм.
6 березня 2022 р.
6 березня сім'я - мати, хлопчик та дівчинка - загинула внаслідок мінометного обстрілу під Ірпенем, намагаючись дістатися евакуаційних автобусів. Батько, Сергій Перебийніс, дізнався про трагедію з фото у новинах. 26-річний доброволець також загинув, допомагаючи нести сумку.
Батько дав інтерв'ю, яке було опубліковано у The New York Times. У 2014 році сім'я Перебийніс вже евакуювалася з Донецька, окупованого російськими військовими. Сім'я переїхала до Київської області, щоб розпочати нове життя...
6 березня 2022 р.
Бартош Віталій Валерійович - старший лейтенант ЗСУ, хороший друг, найкращий син, чудовий чоловік і просто добра людина.
06.03.2022 року, у день своєї річниці весілля був важко поранений на передовій, після чого помер...
Слова дружини Ангеліни:
"Наша річниця весілля 6 березня 2022 року.
Повідомлення на телефон пізно ввечері:
- Ангеліна, ваш Віталій важко поранений.
- Він буде жити?
- Я не знаю...
Дзвінок через 20 хвилин на телефон:
- Мої співчуття, помер!
Війна, за що ти забираєш у нас таких молодих хлопців?...
Ти боровся мужньо, до останнього подиху, до останньої секунди. Ти був найкращим, але ці слова підходять тобі найбільше - «Я ЛЮБИВ ВАС УСІХ ТА НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБИВ УКРАЇНУ».
Ти назавжди у моєму серці, будеш оберігати тепер мене з висоти. Наш герой, наш захисник. Назавжди 23".
9 березня 2022 р.
“Для Катерини, вдови льотчика Євгена Лисенка, який загинув у повітряному бою під Житомиром, війна закінчилася ще 9 березня. Так вона каже.
24 лютого вночі він поспіхом зібрав речі, сів у авто, востаннє глянув в очі коханій… Потім Катя почула, як з луцького аеродрому злітають літаки. «Сталась біда», – і сльози з очей молодої жінки покотилися градом. А ще через трохи Луцьк здригнувся від вибухів.
У свої 28 років уродженець Черкаської області Євген Лисенко вже був льотчиком-інструктором. Йому зовсім мало лишалось польотів до кваліфікації льотчика І класу. За місяць до воєнного вторгнення росії Євгена призначили командиром однієї з ескадрилей Севастопольської бригади тактичної авіації ім. Покришкіна. Це одна з двох бригад, що відмовилися переходити на бік росії ще в 2014 році. Він керував винищувачем МіГ-29 і в протистоянні з двома російськими літаками устиг збити один з них, але загинув від ворожих систем ППО.”
9 березня 2022 р.
«Доброго дня.
Мені сказали, що з історій ви малюєте картини.
Ми з Маріуполя. Прожили в блокадному місті 3 тижні.
Мій чоловік і четверо його товарищів волонтерили по місту, добували продукти, воду, паливо, допомагали іншим і загинули 9 березня.
Але, коли верталися 9 березня – мінометний снаряд прилетів прямо в їх мікроавтобус. Двоє, що сиділи попереду - вилетіли вибуховою хвилею, троє позаду згоріли майже дотла.
Я хочу, щоб про наших хлопців знали!
Вони допомогли близько 300 людям і багатьох врятували! Буду вдячна за малюнок для них усіх, а також нашої сім'ї. Мого чоловіка звали Роман».
11 березня 2022 р.
11 березня російські окупанти обстріляли з танка будинок для людей похилого віку в Кремінній. Вони поставили перед будинком танк та почали стріляти. 56 людей, які дожили до старості в цьому будинку - загинули на місці. 15 людей вижили, але були викрадені окупантами та вивезені на окуповані території.
14 березня 2022 р.
«14 березня росіяни розстріляли мого брата разом з його двома друзями просто на вулиці, тому що побачили їх. Брату було 18 років. Стріляли з БМП і автоматів. За що? У брата нічого не було в руках. Він лежав, біля руки лежала тільки шапка і все.
Весь цей час після його смерті в мене було тільки одне бажання: щоб війна закінчилась і я привезла своєму брату на могилу їжу з «Макдональдс». Ми з ним говорили про те, що буде після того як закінчиться війна, куди підемо, що робитимемо. Він сказав: “Але найперше – ми підемо в «Макдональдс». І тепер найперше, що я зроблю після війни, привезу цю їжу брату, але вже на могилу. Він її дуже хотів».
Малюнок було створено на прохання сестри загиблого брата.
14 березня 2022 р.
14.03.22 з'явилася інформація про загибель вагітної жінки у Маріуполі після попадання ракети до пологового будинку.
У неї був відрив правого стегна, кесарів розтин не рятує дитину... Цей маленький арт я хочу присвятити цій матері та іншим жінкам, змушеним страждати на війні.
16 березня 2022 р.
Російські солдати розстріляли чергу мирних жителів, які чекали на хліб. 10 людей загинули на місці. Чернігів, 16 березня 2022 р.
16 березня 2022 р.
Вдень 16 березня російська авіація скинула надпотужну бомбу на драматичний театр у центрі Маріуполя.
Там знаходилося близько тисячі мешканців, які використовували його як бомбосховище. На супутникових знімках добре видно, що спереду та ззаду будівлі було зроблено великі білі надписи «ДІТИ» для того, щоб льотчики авіації оминали це місце.
17 березня 2022 р.
У Чернігові внаслідок авіаудару загинула сім'я із 5 людей. 17 березня 2022 року. Жодна сім'я не буде забута.
18 березня 2022 р.
«Доброго дня. Намалюйте, будь ласка, військових, які загинули у Миколаєві 18 березня. Російські війська вдарили ракетою по їх казармі, поки вони спали. Там загинув мій брат.
Ось фото, мій брат, зліва. Останнє фото з фронту. Але я не можу знати, чи живі хлопці на фото поряд з ним.
Я з ним розмовляла 17 березня ввечері.
Намагалась зібрати йому кошти на джип. Його останнє повідомлення: "Дякую, сонечко, за турботу, будемо відпочивати, завтра до роботи".
18 березня в казарму, де спали наші військові, потрапила ракета».
20 березня 2022 р.
“Боронячи Україну від рашистських окупантів, 20 березня 2022 загинув офіцер українських Сил протиповітряної оборони Сушков Віктор Олександрович.
Він віддав життя, закриваючи небо над українськими мирними містами. Він встиг збити смертоносну ракету і врятувати десятки, а може, й сотні життів українців. Дома у нього залишилась дружина, з якою тільки у червні 2021 року вони зіграли весілля“.
23 березня 2022 р.
Історик Єнс-Крістіан Вагнер опубліковав на своїй сторінці в твітер повідомлення про загибель в наслідок бомбардування у Харкові 96-річного Бориса Романченко. Борис Романченко був в'язень фашистських концтаборів і пережив Бухенвальд, Пенемюнде, Дора-Міттельбау і Берген-Бельзен, але його вбила російська ракета у власній квартирі. Після влучення в квартирі залишилися лише його кістки та попіл.
У 2012 році Борис Романченко під час святкування річниці визволення з концтабору Бухенвальд прочитав клятву Бухенвальда «створити новий світ, де панують мир і свобода».
24 березня 2022 р.
"Доброго дня. Хочу розповісти історію моєї бабусі Ніни з Маріуполя. Їй було 86 років. Вона пережила Другу Світову війну і була найдобрішою і найсвітлішою людиною на світі. Це правда, вона була унікальною. Стільки років живу з бабусею і не можу згадати ні однієї сварки, вона була для мене всесвітом.
Бабуся, мама, подруга і найрозумніша і найдорожча людина з великим серцем. Її любили всі люди, котрі її знали: сусіди, друзі, сім'я. Годувала голубів зі свого вікна на дев'ятому поверсі та всіх котів у дворі. Вона була щедра та мудра.
1 березня я втратила зв'язок з нею, як і всі люди в Маріуполі з близькими.
Пізніше вдалося зв'язатися із сусідкою, яка розповіла, що 24 березня моя бабуся померла у підвалі, а син поховав її у дворі, поряд із нашим будинком. Це найжахливіша смерть. Боюся уявити, що їй довелося пройти. Наш будинок повністю зруйнований.
Вони забрали все!
Ми завжди пам'ятатимемо і любитимемо її".
26 березня 2022 р.
У XXI столітті ми, всі люди країни, повинні розвиватися та діяти не з позиції сили, а з позиції переговорів, дипломатії, раціоналізму та консенсусу. Це є головною метою людства.
27 березня 2022 р.
У Маріуполі російський окупант вистрілив у обличчя 11-річній дівчинці.
Куля пройшла через щелепу та травмувала корінь язика. Наразі Мілена Уралова разом із мамою перебуває у лікарні та йде на поправку, проте ще дуже знервована і боїться кожного звуку.
Мілена мріяла стати професійною гімнасткою.
29 березня 2022 р.
29 березня близько 08:45 російська ракета потрапила до дев'ятиповерхової адміністративної будівлі облдержадміністрації в Миколаєві. На сьогоднішній день понад 30 людей визнано загиблими.
30 березня 2022 р.
«Це історія про дуже щасливу родину - Олю і Богдана, а також про їх донечок Владу та Лєру.
30 березня руський снаряд вбив Богдана, коли він допомагав вивозити людей із Чернігова. В лавах тероборони він рятував людей з перших днів війни. 30 березня - був чи не останній день окупації північних областей… але перед відходом наостанок орки встигли забрати життя Богдана».
31 березня 2022 р.
“- Будь сильна! Ти повинна бути сильною.
Повторював він їй щодня, ніби щось відчував, ніби готував її до чогось…
Андрій Романов, люблячий чоловік та батько трьох дітей, героїчно загинув при виконанні завдання на Житомирській трасі в с. Забуччя, Київської області, 31.03.2022 року. Після цього завдання він мав повернутися додому, до своєї сім‘ї. Але не встиг…”
1 квітня 2022 р.
Ще одна безсонна ніч. Я шукала і читала англомовні публікації про те, як зупинити війну. І знаєте що. Найкраще і єдине рішення – не розпочинати її.
Це ідея моїх малюнків. Щоб донести ці військові записки до всіх поколінь.
3 квітня 2022 р.
Кожна жива істота страждає від війни. Тварини у притулках та фермах на окупованих територіях масово гинуть від нестачі їжі та води або після обстрілу.
Дивилася страшне відео, записане у Бородянці. Волонтери знайшли лише близько 150 тварин, що вижили, з 485.
3 квітня 2022 р.
Буча. Наші сердця розбиті на тисячі уламків.
Це залишиться в пам’яті назавжди. Рука Ірини Фолькіної. Пам‘ятатимемо.
5 квітня 2022 р.
П’ятого квітня стало відомо про смерть 4-річного хлопчика Сашi, до пошуків котрого долучилось безліч людей. Саша із бабусею втікали з окупованого Вишгородського району. Човен перегорнувся, бабуся загинула. Дитина була у рятівному жилеті, але хлопчика довго не могли відшукати. Через три тижні тіло дитини знайшли - про це повідомила мати хлопчика Анна.
5 квітня 2022 р.
Собака стоїть поряд із тілом літньої жінки, яку вбили у будинку в Бучі. 5 квітня 2022
6 квітня 2022 р.
Хочу висловити велику вдячність залізничникам. Вони продовжують працювати, рятуючи тисячі життів і ризикуючи власними.
Провідниця поїзда Наталія Бабічева. Протягом двох тижнів її евакуаційний потяг рятував людей з усієї України. Він потрапив під обстріл, коли їхав до Лимана за групою дітей. Наталя загинула від шрапнелі. Їй було 48 років. Її донька каже, що хоче бути схожою на свою матір.
З початку війни евакуаційними поїздами перевезли понад 3,5 мільйона людей та доставили сотні тисяч тонн гуманітарних вантажів.
7 квітня 2022 р.
7 квітня у селі Мотижин Бучанського району Київської області поховали старосту села Ольгу Сухенко, її чоловіка Ігоря та сина Олександра, яких вбили російські військові.
Викрадена староста села Мотижина, її чоловік та син виявлені закатованими насмерть російськими військовими.
Нехай їхні душі спочивають з миром….
8 квітня 2022 р.
Росія завдала ракетних ударів по залізничному вокзалу у Краматорську.
За даними влади регіону, станом на 17:00 відомо про 50 загиблих (5 дітей) і майже сто поранених.
8 квітня 2022 р.
Внаслідок ракетного обстрілу залізничного вокзалу в Краматорську 8 квітня загибла наша подруга Даша.
Наталка Сосницька, засновниця вільного простору Друзі у Костянтинівці, в якому волонтерила Даша: «Вона була завжди зацікавленою у всьому, відкритою дитиною. Хотіла завжди бути частиною чогось великого. Уважною до інших і завжди-завжди усміхалася, багато сміялась. А ще поряд з цим вона була доволі сором‘язливою, але сміливою».
Катя Собрат, СММ менеджер та засновниця вільного простору Друзі, подруга Даші: «Даша світла і добра. Завжди знає, чого вона хоче і досягне свого, не дивлячись ні на які перешкоди. У неї були великі амбіції, мрії, цілі. Вона любила голосно сміятись, бігати під дощем. Любила обійматися і триматися за руки. А ще, хотіла здаватися старшою, хоча знала, що для мене вона все одно дитина. Найулюбленіша дитина».
Даші було 16 років.
10 квітня 2022 р.
Краснобриж Ігор Віталійович загинув, обороняючи своє рідне місто Маріуполь, у якому народився і мешкав. У нього залишилася жінка та маленька дочка.
11 квітня 2022 р.
Олександр Клименко героїчно загинув за волю та незалежність нашої України.
11.04.2022 Попасна, Луганська область. Артобстріл.
Олександр робив унікальні речі ручної роботи. Грав в президентському оркестрі на трубі. Вчив дітей в оркестрі «Водограй» у Вишгороді. У Сашка залишились 10-річний син та кохана дружина.
11 квітня 2022 р.
Цей лист я отримала 11 квітня.
«Вчора ми отримали дуже сумні новини з України. Маленький грузинський 21-річний хлопчина Ніка Шанава загинув сьогодн в Україні. Він боровся, з ним також був його 19-річний брат. Ми, грузини, будемо вдячні, якщо ви його намалюєте. Ми переможемо зло.
З повагою, Тамарі»
15 квітня 2022 р.
Житловий район Харкова надвечір 15 квітня обстріляли з системи залпового вогню “Ураган”. Снаряди летіли у сквер, двори житлових будинків, де батьки гуляли з дітьми. Серед 10 загиблих – немовля.
17 квітня 2022 р.
Альона Кушнір - cтарший сержант, медик, мати, українка… Загинула, рятуючи та захищаючи українських військових в Маріуполі.
19 квітня 2022 р.
Хохленков Богдан Олександрович. Під час боїв з окупантами в Маріуполі отримав поранення, внаслідок чого помер. У нього залишилась двомісячна донька Афіна та дружина Маріанна. Малюнок створено за бажанням дружини Богдана.
20 квітня 2022 р.
Шапка 13-річного Єлісея. Хлопчика, котрого розстріляли російські окупанти, коли вони з мамою і трирічним братиком намагалися вибратися із окупованого села Перемога Баришівського району.
Спершу вони йшли пішки, потім їхали колоною з п’яти машин.
«Ми спочатку зраділи, що вдалося виїхати, а потім, коли ті почали стріляти, ми повивалювались з машин, – розповіла Інна. – Я малого тягла за капюшон. Єлисей не відзивався, а потім, коли я його побачила, зрозуміла, що він загинув миттєво».
Маму зараз підтримує молодший синочок Єгорчик. Витирає мамі й тату сльози і просить їх не плакати. Йому сказали, що Єлічка на хмаринці.
21 квітня 2022 р.
Відважний льотчик Дмитро Чумаченко загинув під Житомиром, відвівши свій літак від села в ліс, чим врятував безліч життів.
Цитата з посту дружини:
Вечір. Я сиділа на ліжку, Діма стояв поряд. Ми любили багато балакати. Зайшла тема про польоти, а саме про катапультування.
- А як катапультуватися?
- У тебе поміж ніг є така ручка, за яку потрібно смикнути.
- А з літаком що?
- Тебе викидає, літак паде.
- Ого…
- А ти думала. Але в першу чергу треба думати не про катапультування.
- А про що??
- Наше завдання – врятувати людей, а при можливості - літак. Я маю в першу чергу спрямувати літак в місце, де немає будинків, а вже потім думати про себе.
- Але ж ти можеш не встигнути катапультуватися…
Він не встиг, але врятував сотні життів.
20 квітня 2022 р.
“20 квітня 2022 року у зоні проведення бойових дій загинув мій земляк, мій друг дитинства, молодий хлопчина - Євген Вікторович Марченко. Йому було лише 23 роки.
Євген був єдиною опорою для матері та молодшої сестрички.
У 2018 році Євген був призваний до лав ЗСУ. Ніс службу у місті Дніпро.
Він був світлий, добрий, компанійський, роботящий. Він грав в футбол, займався спортом, знімав фото та веселі відео в ТікТок. Любив своє авто, постійно його ремонтував, крутив, тюнінговав.
Він любив своє життя і мав плани на майбутнє. Але не судилося…
Його тіло привезли в труні. Та я вірю, що душа Жені з нами. Він охороняє нас тепер Янголом з небес. Він справжній Герой, якого ми ніколи не забудемо.“
21 квітня 2022 р.
Зранку небайдужа підписниця скинула фотографію – розбомблене село під Броварами, руїни…А посеред руїн квіти! Жовті нарциси.
Вже під вечір ми знайшли власницю цього будинку в Димерці, Лідію.
«Вдалося виїхати, але все життя залишилось там. В душі стільки страху і переляку від тих взривів. Ми були з дитиною і чоловіком, нас засипало. Чоловіка ранило, мене конузило. Не пам’ятаю, як вилізли, в стані шоку. Разом з нашою, знищили ще хат 12-13».
Родині Лідії зараз дуже потрібна допомога, вони залишились ні з чим.
23 квітня 2022 р.
Ми пам’ятаємо цей день, коли в наслідок ракетного обстрілу Одеси, напередодні Пасхи, загинула 3-місячна дитина з мамою та бабусею.
В той день сталося і інше горе.
Від обстрілів загинула пара – Богдан та Міла. Нещодавно вони зіграли весілля, а за тиждень до смерті дізналися, що очікують дитину. Їх не стало 23-го квітня.
Вічна пам’ять.
24 квітня 2022 р.
В Ольги була щаслива родина… до війни. Бомбардування забрало її коханого та батька трьох дітей.
24 квітня 2022 р.
У нас сьогодні Великдень. Україна і Росія є православними і мають сьогодні Великдень. Але замість привітань, пасок і яєць Росія відправила в Одесу 7 крилатих ракет.
Деякі з них врізалися в будинок і вбили 3-місячну дитину, її матір та бабусю.
25 квітня 2022 р.
«Добрий день. Ми компанія друзів, яка нещодавно втратила дуже близьку людину на війні – нашого милого Влада…його вбили у Бучі.
Я Вікторія, жінка його найліпшого друга дитинства. Влад нашій сім‘ї невимовно близька людина, втрата якої причинила нам неймовірну біль. Ми спорожнілі.
Побачивши випадково Ваші роботи, я б хотіла на память про нашого Влада також виразити це Вашим неймовірно пронизуючи артом».
26 квітня 2022 р.
Таня з чоловіком до війни займалися селекціонуванням cобак в Бучі.
Через тиждень від початку війни, ховаючись з Максимом від куль, Таня захворіла запаленням легень і через неможливість викликати швидку – померла.
Максим розтягнув корм на 21 собаку, але на жаль п’ятеро з них загинуло. Собакам, що залишились – необхідне лікування.
Собаку на картинці звати Сталлоне.
28 квітня 2022 р.
“Наприкінці березня, в одному із бомбосховищ "Азовсталі" (Маріуполь, Україна), мені подарувала дівчинка рочків 10-12 м'яку іграшку - свого гусьонка! Сьогодні мені повідомили, що на днях вона загинула під час чергового авіаційного бомбардування росіян... Вибач, малеча, що не встигли тебе евакуювати та дати змогу знову радіти життю...”
29 квітня 2022 р.
“Олег Іванов наливав чай усім охочим, коли російська ракета влучила у Краматорський вокзал. Він допомагав евакуюватися 4000 людям, котрі у той день хотіли втекти від війни.
Від самого її початку і задовго до неї чоловік піклувався про жителів свого міста: наполягав на ремонті сирен, облаштовував бомбосховища. Департамент цивільного захисту втратив неймовірну людину. У жінки, 25-річної доньки та 8-річного сина більше немає батька й чоловіка“.
1 травня 2022 р.
"Наша громада зараз зазнала великої втрати - Буча та вся Україна збідніли на ще один щедрий, неповторний талант.
На 85-му році життя відійшла у вічність почесна громадянка міста, лауреатка премії Василя Стуса, художник-модельєрка Любов Панченко.
Вона з-поміж патріотів, які попри тиск Кремля розвивали українську культуру за часів радянської цензури. Усі її роботи мали яскраво виражений український колорит, через що переслідували Любов Михайлівну, а її картини приховували.
Любов Панченко не змогла зламатися в кдб, але артистові дуже боляче було під час нового російського натовпу.
Від усієї Бучанської громади висловлюю щирі співчуття рідним та близьким великої Українки. Ми пишаємось її творчістю та пам'яттю про стійкість, непереможність та любов до України у важкі для нації часи».
01.05, мер міста Буча Анатолій Федорук
2 травня 2022 р.
23-річна медсестра з Лисичанська, якій під час вибуху ворожої міни відірвало обидві ноги, вийшла заміж у Львові.
Оксана проходить реабілітацію та готується до протезування. Вона та її обранець вирішили зіграти весілля. Своє свято пара відзначила просто у лікарняній палаті.
5 травня 2022 р.
Деніс Сєлєвін, 15 років, волонтер харківського “Фельдман Екопарку”. Хлопець загинув 5 травня через обстріли російськими військовими.
«Він любив малювати, володів неординарним мисленням, його захоплювали творчість і гуманітарні науки, мріяв спробувати себе у створенні комп’ютерних ігор. Самовідданість і доброта цього хлопця назавжди залишиться в пам’яті та в наших серцях!»
5 травня 2022 р.
«Вчора дізналась сумну, зворушливу та трагічну історію наших знайомих. Дівчина Адель з друзями намагалися виїхати з Гостомелю та їх обстіляли ці нелюді окупанти. Вона закрила собою свого маленького сина і цим врятувала його. Вона встигла подзвонити чоловіку і сказати: "По нам стріляють. Я тебе люблю!"
Така була світла, добра людина. Тепер вона янгол-захисник.
Дитинку повернули в сім'ю незнайомі добрі люди. Батько сказав йому, що мати на небі, захищає їх, де б вони не були.
Бережіть себе і своїх близьких! Мира нам всім!
Все буде Україна!»
6 травня 2022 р. Єлисей
«Сьогодні тобі було б ….. 14
Міг би дорослішим стати ти
Біль втрати не згасне ніколи
В наших спогадах житимеш ти
Твою посмішку, погляд і голос
Будем ми пам’ятати завжди»
7 травня 2022 р.
«В перші дні війни однокласницю мого сина, а потім і одногрупницю Київського медичного університету ім. Богомольця, 17-річну Настю вбили, коли вона з мамою та меншою сестрою намагалися виїхати з Бучі. Розстріляли машину, мама з сестрою залишилися живі, а Настя померла.
Я хочу замовити у Вас малюнок, хочу, щоб залишилися пам’ять у всіх про нашу красуню. 17-річну Анастасію Бєлікову».
10 травня 2022 р.
«У моєї подруги загинув чоловік при влучанні ракети в Миколіївське ОДА. Він вже боровся за своє життя, коли стався нещасний випадок. Від падіння з третього поверху він отримав пошкодження тіла та голови. Його дружина була поруч весь час, вони пережили разом всі операції та реабілітацію. Не дивлячись на усі складнощі із здоров’ям, він все одно пішов працювати в адміністрацію губернатора...
Для дружини він був сенсом її життя та єдиною близькою людиною. Вона поховала маму в юному віці, а потім і бабусю, котра її виховала. Вони були разом 11 років і в них було дуже багато планів на життя після війни…»
10 травня 2022 р.
Основа Олег Олександрович. Загинув у запеклому бою за свободу і незалежність України під Маріуполем. Лейтенанта посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
15 травня 2022 р. "Азовсталь"
«Доброго вечора. Прошу вашої допомоги. Переконана, що ви вже чули історію Валерії з "Азовсталі". Її чоловік загинув через три дні, коли вони одружилися. Валерія – моя колега, захисниця Маріуполя і співробітник ДСНС. Я прошу проілюструвати фото, якими Валерія попрощалася зі своїм чоловіком».
.png "Він був справжній герой")
.png "Привезли Катю додому, поховали в садку")
.png "Імена")
