«Через війну тут і жити не хочеться»

Пенсіонерка Раїса Миколаївна поховала сина, який загинув під час обстрілу. Жінка сумує за мирним життям і не бачить радості у сьогоденні.

До війни жили спокійно, нічого не боялися. Ми багато ніколи не жили, мільйонів у нас не було. Працювала я все життя до пенсії у колгоспі. У мене двоє синів. Пам'ятаю, коли почали стріляти, ми з сином Сашком у підвалі ночували. Його 18 серпня 2014 року вбило, з того часу я сама живу. З продуктами та покупками мені зараз другий син допомагає.

Під час обстрілу страшно було, навіть згадувати не хочеться. Коли через дорогу від мого будинку снаряд упав, вікна побило і двері на повітря винесло.

Фінансовий стан сильно постраждав, живу лише на пенсію, багато йде на ліки. У мене ноги болять, то я нікуди і не виходжу. Жодних бажань немає, через війну тут і жити не хочеться.