«Із нажитого за роки майна залишилася одна сумка з одягом»

Про своє рідне місто я навіть за рік згадую зі сльозами на очах. Адже до останнього думала, що після закінчення літньої подорожі Західною Україною з чоловіком приїду до Луганська. Але відпустка затягнулася – почалася активна фаза АТО. Тоді ми зрозуміли, що повертатися нам нікуди. Та й небезпечно.

Пустити коріння вирішено було в Києві. Коли перша проблема – житлова – була вирішена, постало питання, як жити далі й чим займатися. Я перебуваю в постійному пошуку себе. Перша освіта – фізик, друга – public relations. Фізиком жодного дня не працювала. Потім надовго пішла в рекламу, займалася косметикою. Потім мене занесло в банківську сферу. Трохи попрацювала фрілансером у турбізнесі. Останнє, що я робила в Луганську, - перспективний бізнес із продажу взуття й одягу з-за кордону.

Ще в Луганську я мріяла про виробництво делікатесів. Пізнавати кулінарні ази довелося в перші роки заміжжя, адже до цього взагалі не вміла готувати. У цьому допомагали різні кулінарні шоу. Так я навчилася готувати не тільки смачно, але й вишукано.

Вдома, експериментуючи на кухні, готували арахісову пасту, лимонні курди. Подорожуючи світом, завжди з чоловіком помічали оригінальні рецепти місцевої кухні й намагалися їх адаптувати вдома. Ми, наприклад, фанати в’єтнамського супу фо. У мріях нам уявлялося, що коли-небудь ми відкриємо невеличку кав’ярню, де буде щось оригінальне. Але з кулінарними проєктами ми не стикалися до переїзду до Києва.

Зараз у нас створилося коло споживачів, і ти розумієш, скільки чого потрібно приготувати. Ми навчилися правильному веденню акаунтів проєкту в соціальних мережах, опанували SMM.