Історії, які ви нам довірили
Я виховувалась у дитячому будинку, потім навчалася в інституті, працювала, була головним бухгалтером, потім вийшла на пенсію. Влітку живу на дачі, яку збудував покійний чоловік. Привозять мене повітрям подихати, а потім повертаюся до Луганська.
Я живу на п'ятому поверсі. Одного разу в моїй спальні застрягла велика гільза від «Града». Я дзвонила по всіх інстанціях і просила, щоб її прибрали. Мене всю трясло, спальня була розбита. Донька з хлопцем полізла і витягла її. Вона лежала у нас у коридорі, а потім я якось доповзла до міськвиконкому і говорю: «Приберіть її, мене всю трусить». Вона була дуже важка, двоє чоловіків ледве її дотягли.
Балкон розбитий, тече все на голову, але подітися нема куди, так і живу. Два роки тому поховала доньку. Тяжке в мене життя. Чоловіка у 1992 році поховала. Сиджу сама, то там поплачу, то там. А зараз узагалі не ходжу. У 45 років мене збила машина, операції були. Тяжке було життя. Зараз ходжу з паличкою, одна нога не рухається.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
