Гугля Єлизавета, 11 клас, Лисичанський ліцей №1 Сєвєродонецького району Луганської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мовчан Марина Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Мій шлях. Довжиною у 1000 днів. 1000 страшних днів війни… Коли все починалося, ми з батьками «моніторили» тривалість конфліктів, які розв’язувала росія, щоб зрозуміти, скільки триватиме цей жах. Найтривалішою була війна на Кавказі – 80 днів… Цілих 80 днів!

Незважаючи на песимістичні прогнози, початок війни для мене і моєї родини був неочікуваним. Звичайний зимовий ранок.  Я прокинулась і почала збиратися гуляти з собакою  перед школою, але мене зупинив батько й повідомив, що почалась війна. Почуття страху мені було відоме, але це було щось інше. Страх війни був якийсь холодний, липкий, неприємний, невідворотний.  У цей день я не розуміла, що мені робити. Ми зібрали все необхідне на деякий час і поїхали в Лисичанськ до бабусі.

Поки ми перебували в бабусі, я не розуміла, що таке війна, й думала, що це скоро закінчиться, але минув тиждень, почались вибухи й прилети по місту… Коли  стало зовсім нестерпно, ми виїхали до Полтавської області до наших родичів.

У Полтавській області було спокійно й іноді я забувала, що в нашій країні війна,  про це нагадувала лише повітряна тривога. Потім ми переїхали до Донецької області. Потім Дніпропетровська область. Тут я перебуваю й до сьогодні,  і це мій маленький шлях з початку війни до теперішнього часу. Шлях довжиною у 1000 днів. За цей час сталося багато чого гарного і поганого, але я можу сказати одне: цей шлях змінив мене до невпізнання. Іноді мені здається, що це довгий і неприємний сон, і кожного дня я хочу прокинутися з надією, що буду вдома.

Але, незважаючи на все погане, я дуже вдячна за цей час. Довелося швидко подорослішати, навчитися не чекати підтримки й розради, а самій стати підтримкою для рідних.

Іноді відчуваю себе спринтером, який біжить велику дистанцію… І ця дистанція вимірюється не метрами й кілометрами, а днями. Їх вже 1000. Скільки ще попереду, невідомо. Але я знаю, що витримаю! Я дочекаюся перемоги! А ще я мрію, щоб наступні покоління ніколи не дізналися, що таке війна.