30-річного Ігора Литвиненка російські військові вбили та кинули в підвалі будинку неподалік дитсадка «Яблунька» в Бучі. Це трапилося орієнтовно 8 березня 2022 року. Ігора змусили відкрити рота, вставили автомат і двічі вистрілили. Його тіло разом із тілом 47-річного батька двох дітей Василя Недашківського знайшли 31 березня. Фото загиблого Ігора, якого несли у килимі, облетіло світ. Його зробило міжнародне агентство «Рейтерс».
Ігор жив у Бучі. Друзі пригадують його добрим, релігійним. Ігор піклувався про батьків, завжди усім допомагав. Змалку цікавився машинами, любив копирсатися в техніці. Такі захоплення чоловіку прищепив його батько, якого теж звуть Ігорем.
«Наш син зростав тихим, добрим, товариським. Любив рибалити. Працював на різних підприємствах автослюсарем та механіком. Не цурався жодної роботи. Останнім часом підпрацьовував також сантехніком. Хотів одружитися, мати дітей», – каже матір загиблого Олена.
Після окупації Бучі на початку березня родина Литвиненко не спішила з евакуацією, думали, що місто звільнять за кілька днів. 8 березня Ігор ніс батькам продуктовий набір. На руку пов’язав білу пов’язку. За словами матері, сина зупинили біля сусіднього будинку двоє російських військових з автоматами. Він показав їм паспорт, те, що ніс у торбинці, розповів, куди йде. Вони заламали руку Ігорю, кудись повели. Відтоді він зник, аж поки 31 березня його тіло знайшли в підвалі.
Олена Литвиненко розповіла, що син часто казав їй: «Мамо, ти мене вчила робити добро».
«Він і загинув тому, що в першу чергу думав про благо рідних», – сказала Олена.
Матір Ігора має інвалідність, батько після 24 лютого 2022 року втратив роботу. Вони кажуть, що син був надією та опорою для них.
«Це був єдиний наш син. Ми вже старі, тож не можемо мати дітей, не дочекаємося онуків. За що його вбили? Не зрозуміти. Не вкладається у голові», – каже Олена Литвиненко.
Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/
.png "Імена")
