Ільїн Єгор, студент 2 курсу ВСП «Рівненський технічний фаховий коледж» НУВГП

Вчитель, що надихнув на написання есе - Надаховська Ольга Федорівна

Моя Україна майбутнього

Україна – це моя Батьківщина. Тут народжуються мої прабабусі та бабусі, прадіди та дідусі, батьки мої, я та мої чотири брата і три сестри. Я пишаюсь, що я українець! Моя Україна – красива, велика країна, яка розташована у центрі Європи. Україна – це безкраї ліси і поля, це родючі садки та землі. Це луки і поля, це горда річка Дніпро, її сестри Дністер, Дунай, Тиса та Десна.

Це гори – Карпати з багатою природою, з прекрасними гірськолижними курортами. Це найгостинніший, найщедріший народ, у якого співуча, ніжна мова – українська. Народ зі своєю культурою, традиціями і звичаєм. Це розвинена, сучасна, мирна, дружелюбна держава.

Саме такою була Україна до лютого 2022 року. А 24 лютого о четвертій годині ранку увірвалася в нашу країну війна.

І змінилося усе: мирне небо – немирним стало, прийшло горе і смерть. Увірвалася, зруйнувала міста та села, вбила сотні тисяч українців, осиротила безліч дітей, скалічила долі багатьох людей.

Але не зламала дух мого народу. З першого дня потягнулися черги добровольців до військкоматів. Чоловіки мобілізувалися на фронт, щоб відважно захищати свою Батьківщину, свої сім’ї, свої землі, свою незалежність. А їхні дружини, матері були їм поміччю в тилу. Вони ліпили та варили вареники, смажили млинці та різні страви готували. Стариці несли господиням тушки худоби, щоб було з чого готувати тушонки. Волонтери дені і ніч їхали дорогами, ризикуючи своїм життям, щоб доставити нашим воїнам провізію у різні куточки бойових дій.

Жінки – швачки, які в мирний час шили модний одяг, стали шити військову амуніцію. Діти вийшли на майдани з музичними інструментами збирати кошти на допомогу ЗСУ.

Люди донатять свої кошти на потреби армії, купують дрони, автомобілі, тепловізори і медикаменти. І наша сім’я брала участь, донатила кошти, ходила плести сітки. Усі, від малого до старшого, брали посильну участь у боротьбі з ворогом. Саме тому плани росії – захопити Київ та інші міста за три дні, “лопнули, як булька на воді”. Вже більше, ніж шістсот днів, наша маленька, але сильна країна дає відсіч такому багаточисельному війську.

А все через те, що з нами Бог. Бог, який ненавидить зло і підступність. Бог, який чує молитви усього нашого народу. Тому нас не здолати. І ми обов’язково переможемо! Переможемо, щоб відбудувати нашу неньку – Україну, щоб стала вона ще кращою. Щоб народилися у ній здорові діти, щоб жили щасливо. І напишуть тут нові пісні, вірші, започаткують нові традиції.

І буде Крим назавжди українським. І замайорять жовто-блакитні прапори у Євпаторії, Ялті та Севастополі. І заколоситься знову золотий хлібний колос на полях Херсонщини та Миколаївщини. І зацвіте соняшник на Полтавщині. І будуть щедро родити яблуні і груші у садах на Одещині. І будуть збирати багаті врожаї картоплі та усіх овочів селяни на Західній Україні.

І напливуть кораблі з усього світу в українські порти Бердянська та Маріуполя. І дітвора зрадіє солодкій черешні з Мелітополя. І заспіває, радіючи, уся Україна нові українські пісні.

І полюблять українці Бога і схилять коліна в молитві перед ним. І благословить Господь Україну ще більше. І не буде у ній зла та ненависті, а буде панувати мир, любов та справедливість. А у цій новій Україні ніколи не забудуть, а завжди будуть пам’ятати імена героїв – синів і доньок, батьків і дідусів, котрі віддали найдорожче – життя своє, захищаючи майбутнє дітей та онуків, щоб жили вони у незалежній Україні.

Обов’язково повернемо з полону усіх наших воїнів – захисників. Нічим не зітреться в нашій пам’яті подвиг наших прикордонників з острову “Зміїний”, які прийняли першими напад підступного ворога.

Будемо розповідати наступним поколінням, як відважно, до останнього боронили “Азовці” Маріуполь. Не забудемо і трагедії Бучі, Гостомеля, Чернігова та інших міст, які топтала нога орка. Ця війна нас загартує і згуртує. І ніхто і ніколи не посміє порушити наші кордони.

І повернуться додому мільйони жінок з усього світи, які були вимушені тікати від війни з діточками.

І будемо святкувати Новий День Перемоги. Саме такою – мирною, красивою, багатою та благословенною-я бачу Україну в майбутньому.