Спочатку, з 2014 року, ми змушені були покинути свою власну квартиру і жити як переселенці, доки у 2021 не переїхали у Харків. І тут все почалося спочатку! Ні школи, ні друзів, навчання онлайн! Вибухи за вікном кожен день!

Ми перебували у шоці, боялися навіть із дому вийти. Потім поїхали у Чернівецьку область, були переселенцями там, потім у Київській області. І знову повернулися додому у Харків.

Старший син був дуже наляканий, адже у Донецьку він ще маленьким на автобусі потрапляв під обстріл. І зараз, коли вибухи, він одразу біжить ховатися.

24.02.2022, 4 ранку — відчуття безпомічності. Безсоння і страх кожен день і ніч.

Тільки спочатку, коли вдома запасів не було, а черги у магазинах були дуже великі, ми не могли потрапити до закриття. А пізніше дуже виручила гуманітарна допомога на сім’ю.