Коли почалося повномасштабне вторгнення, донька наполягала, щоб Лариса виїхала за кордон. Валіза вже була зібрана, та прокинувшись вранці, жінка зрозуміла: її місце тут, у Києві. «Хтось має залишатися, щоб було, куди повертатися іншим», - сказала вона доньці і взялася допомагати. Лариса розвозила продукти, підтримувала літніх людей, волонтерила. Її зять пішов до сил оборони, і найважчим випробуванням стало його поранення під Лисичанськом. З того часу вона вже нічого не боїться і вірить: випробування даються по силах, а отже - Україна вистоїть.