Після початку війни у Покровську почалась паніка, люди масово виїжджали з міста. Я деякий час ще залишалась. Продуктів у місті ставало все менше. Коли не було води, я набирала у колодязі. Я переїхала до приватного будинку, аби було легше. Чекала, коли все закінчиться.

Коли почались обстріли, почала панікувати сама та вирішила виїжджати, аби не наражати дитину на небезпеку.

Спочатку ми зупинились у Дніпрі. Я пам’ятаю, як ввечері вийшла з дитиною на вулицю і не знала, що мені робити далі. Хотілося плакати, але я тримала себе в руках. Потім я вирішила їхати до Запоріжжя - тут живуть мої рідні. Пожила у них деякий час, а потім довелось шукати житло. Я би дуже хотіла, щоб війна закінчилась. Мрію про мир у країні та спокійне життя у власному будинку.