Історії, які ви нам довірили
У нас, в Авдіївці добре, магазини майже всі працюють, просто під час війни дехто повиїжджав і деякі магазини не працюють. І в нас там чисто.
Мама каже, це дуже чисте місто. У нас люди дуже люблять доглядати [порядок] – вони свої городи біля будинків прикрашають пластиковими пляшками, вирізують щось з них таке гарне.
Коли тільки почали стріляти, мене мама відразу повезла в Лозову. Це Харківська область. І ми там були два роки.
Війна – це гучні звуки. Дуже страшно, коли прилітає у квартиру. Війна – це коли люди не можуть спокійно жити, коли вони бояться виходити на вулицю деякі. І для мене дуже страшно, найстрашніше, коли голосно гупає.
Хочу, щоб відкрили нашу п'яту школу, це моя рідна школа. Я зараз у шостій вчуся, вона мені, ніби, не рідна. Ще хочу, щоб я спокійно могла гуляти до восьмої. Бабуся мене змушує приходити десь о пів на шосту – о сьомій. Тому що їй дуже страшно, вона за мене боїться. А я б хотіла гуляти довше. Хотіла б, щоб закінчилася війна. Щоб схаменулися ті люди, які воюють.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
