24 лютого ми всі були в шоці. Наше місто почали обстрілювати не відразу. Коли стало гучно, було важко покидати рідний дім. Виїхати мені допомогли знайомі. Я виїхав, але потім повернувся, коли стало тихіше. Досі не можу змиритись з постійними вибухами і тим, що відбувається в країні. 

Приємно вразила згуртованість нашого народу. Але війна сприймається морально тяжко. Я студент. Я вважаю, що війна скоро не закінчиться. Майбутнє поки не планую, бо усвідомлюю, що все може змінитись будь-якої миті. Я навчаюсь на будівельника і сподіваюсь, що буду відновлювати країну після перемоги.