Було страшно на самому початку, коли свистить, гуде, летить над тобою... Біля будинку гралася дітвора, і недалеко це все вибухнуло. Дівчинка одна, маленька ще, в перший клас збиралася, описалася. Зупинилася на місці від цього звуку.

Діти перелякані, плакали ночами. Люди хапали дітей і бігли хто куди може, аби врятувати від цих звуків, від стрільби, від цього всього.

Ми чуємо досі ці постріли, тільки вони біля Донця, а не десь у глухому місці. А то було прямо тут.

Хочу, щоб швидше це все закінчилося і настав мир. Щоб наші діти були дітьми, а не маленькими старцями. Вони розмовляють навіть не по-дитячому.