Медведєва Вероніка, 10-б клас, ліцей №26 “Шевченківський”

Вчитель, що надихнув на написання есе — Грубчак Олена Миколаївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Для всіх громадян України перші дні повномасштабного вторгнення були дуже стресовими та тяжкими. Разом із цим усіх охопила хвиля патріотизму — це не лише почуття гордості за свою країну. Це готовність діяти, допомагати тим, хто цього потребує, і стояти на захисті її інтересів.

Особисто я припинила спілкування з людьми, що проживають на території країни-терористки. Також у той період я почала замислюватися, чому все це відбувається, і пришла до рішення, що маю відмовитися від усього російського - музики, фільмів, ігор, мови тощо. Перші дні війни…Жах, біль, відчай, нерозуміння того, що відбувається. Пригадую, як перші декілька місяців моя сім’я при кожній тривозі йшла в підвал нашого будинку, а ми живемо на останньому поверсі. Там було досить моторошно та холодно, а також не було мобільного інтернету. Тому сидіти в цьому приміщенні під час багатогодинних тривог - це був ще той челендж. Через усе це виникало відчуття, що вирвали декілька місяців життя, бо я усвідомила, що пришла весна, тільки на початку травня. Мені було дуже складно повернутися до «нормального життя», але завдяки підтримці батьків, друзів, рідних, учителів врешті це вдалося .

Якщо думати, хто найбільше зробив під час повномасштабного вторгнення, то неможливо виділити лише одну людину. Кожен зробив неоціненний внесок у перемогу. Всі військові, що зараз воюють на фронті або вже віддали своє життя за нашу свободу, всі волонтери, що допомагають, усі маленькі та великі донати наших громадян та людей із-за кордону. Але

як на мене, то найбільш екстравагантним “героєм” саме для дітей став Пес Патрон, хоч якби кумедно це не звучало. Це звичайнісінька собака, що була натренована для розмінування територій, але цей образ настільки сподобався маленьким українцям, що в нього з’явився свій великий фан-клуб:

йому присвячена пісня, знімають анімаційний серіал, який націлений на дітей, щоб застерегти від небезпеки під час військових дій, та є неймовірна кількість мемів. Він став справжньою зіркою за цей час, і я впевнена, що назавжди залишиться улюбленцем в історії.

Що на початку війни, що зараз, нас переслідує постійний стрес та тривога, тому можуть почати проявлятися хвороби, пов’язані із психічним станом. Саме тут у нагоді стане психотерапія. Зараз є безліч сайтів, де можна знайти кваліфікованого психотерапевта та займатися з ним у будь-якому режимі. Також, як на мене, варто знайти собі хобі, що допоможе вам подолати тривогу, пережити стрес. Наприклад, у мене -це плетіння з бісеру, виготовлення квітів з паперу, малювання, перегляд улюблених серіалів або фільмів. У мого друга - це музика, бо, як він говорить: «Коли граєш ті самі тризвуки в різних тональностях, то в тебе мозок ледь працює і немає часу на нав’язливі думки». Кожен вибирає те, що йому до душі, головне, щоб людині подобалася ця справа.

Як би там не було, але війна рано чи пізно закінчиться, і постане питання: а що робити далі? Особисто я хотіла б залишитися відбудовувати нашу країну. Не засуджую людей, що хочуть виїхати за кордон та жити там, але я залишаюся патріоткою своєї країни. Після припинення воєнних дій тут буде дуже багато можливостей та шляхів для розвитку. Та навіть якщо брати культуру, стільки історичних пам’яток потребуватимуть відновлення! Я хочу бути серед тих, хто буде відбудовувати нашу країну, відроджувати нашу культуру.

Щиро вірю в те, що перемога «не за горами», бо українці мають незламний дух. А віра в перемогу є потужною силою, що надихає в найтяжчі часи. Тож єднаймося, бо разом ми можемо подолати будь-якого ворога, здолати будь-які труднощі!