«На той момент я вже була мама двох дітей, не розуміла, що робити - виїжджати чи ховатися. Спочатку ми поїхали подалі від Луганську. Але довго на чужині не витримали, повернулися назад. Сиділи без світла та води, але вірили, що Україна повернеться в Луганськ», - згадує Катерина Ковальова. Вона ще декілька разів виїжджала з рідного міста і поверталася туди знову. До останнього вірила, що окупантів проженуть. В 2021 році виїхала до Броварів, де і мешкає наразі з дітьми. Мрія скоріше сісти на поїзд «Київ-Луганськ» і поїхати в рідне українське місто.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: