Я з міста Лебедин. Жінка померла, зараз живу з братом.
24 лютого ми вдома були. Прокинулися, я вийшов на двір і сусід мені сказав, що війна почалася.
Ми пенсію отримували, є свій город, там - картопля, а скільки нам потрібно? Коли вибухи чув, страшно було, звісно, але я вже пожив на світі - то не дуже і боявся.
Нам допомагали, привозили ліки, продукти, гуманітарна допомога була добра. Дякуємо усім, хто допоміг, то ж ми хоч не голодували.
Це потрібно якось вирішувати нашому президенту. Якось домовлятися між собою, все одно це все колись закінчиться. Аби швидше все закінчилося і вони домовилися.
