Вовк Діана, учениця 11 класу Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №15» Дніпровської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Демченко Мирослава Валентинівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Бути українцем –  це усвідомлювати важливість культури, української мови, історії, традицій. Недостатньо просто кричати про це, треба діяти! Національна свідомість – невід’ємна частина ідентифікації себе як українця.

Наш народ демонструє невгамовну силу та жагу до життя. Ми виборюємо кожен день своє майбутнє. Українці незламні, тому що загартовані поколіннями. Наші герої відчайдушно захищають рідну країну від загарбників. 

Справжні патріоти докладають багато зусиль для перемоги, поки хтось продовжує спонсорувати ворога. У цій війні варто почати з себе, обдумати, що кожен  може зробити задля досягнення спільної мети. Ми – великий народ великої країни. Тільки українці можуть подолати те, що заважає нам розвиватися, жити та прогресувати.

На своєму досвіді хочу сказати, що слід робити для перемоги України, наприклад, зокрема я, поширюю інформацію про ситуацію в нашій країні, популяризую українське мистецтво, роблю благодійні внески, організовую та беру активну участь у зборах необхідних речей для військових або вимушено переміщених осіб, демонструю народові різноманітність творчості шляхом танцювальних вистав. Разом – ми сила!

Нещодавно під час повітряної тривоги, коли разом з усіма учнями навчального закладу ми пройшли в укриття, до мене прийшло натхнення написати вірш, який описує нашу незламність:

Україну накрило війною,

І крилами наших сердець.

Ми оповитали її любов’ю 

І знаємо, що це не кінець…

Ми маємо боротися надалі,

Узявши всю нашу міць,

Зрозумівши, що тільки разом

Зможемо побороти вбивць.

Ліна Костенко казала: «Нації вмирають не від інфаркту — спочатку їм віднімає мову». Під час війни, як ніколи, люди повинні зрозуміти важливість цього питання. Мова – це ідентифікація народу. Якщо ми всі забудемо українську, то ще не раз зіткнемося з кривавою війною. Як казав І.Огієнко: «Смерть мови – це смерть нації».

Українська посідає друге місце у світі за мелодійністю й третє за красою лексики. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яку вжито в гімні України. Мова –  ключ до вивчення культури, історії та традицій. Нашу мову забороняли 134 рази! Багато людей загинуло за те, щоб ми могли вільно розмовляти українською.

Усі роки українську намагалися і намагаються знищити для занепаду нації. Наші пращури передали нам мову, а вже ми повинні зберегти її та передати нащадкам – це є зв’язком поколінь та безперервністю культурного й історичного спадку народу.

Вважаю, що варто торкнутися теми традицій. Наш народ має унікальні свята. Українці – народ сентиментальний і водночас творчий. Ми завжди прагнемо додати до життя яскравих барв. Українці мають багату історію, культуру та цінності. Фольклор тісно пов’язаний зі звичаями, тому що через усну народну творчість нам у спадок передали традиції, обряди, поради та настанови. 

Варто пам’ятати, що більшість свят переплітаються з релігією. Наприклад, Різдво відзначалося в день зимового Сонцестояння. На це свято люди виконували колядки, оспівуючи та прославляючи Христа.

Можна зробити висновок, що українці постійно проживають насичене життя, яке згодом стає історією сильного народу. Ми незламні духом, тому що ніколи не здаємося. Наш народ крокує до своєї мети попри всі перешкоди. Пишаюсь, що я українка й маю можливість творити історію разом з волелюбними людьми. 

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Т.Г. Шевченко «До Основ’яненка»

Українці пережили укази Петра І та Катерини ІІ про заборону друкувати книжки українською мовою, Валуєвський циркуляр, голодомор… Митців, інтелектуальну еліту України, знищував сталінський тоталітарний режим. Недаремно період 1920-1930-х років називають терміном «Розстріляне Відродження».

Сучасна письменниця і громадська діячка Оксана Забужко Новим Розстріляним Відродженням називає сьогодення, коли росіяни знищують міста і села України.

Гинуть люди, серед яких – цвіт нації: науковці, письменники, актори… Хіба можна знищити тих, хто, як купина, горить, але не згорає?

Вікове змагання мого народу за волю і незламність загартовує дух і надихає боротися, перемагати. Пишаюсь, що я є нащадком сильних людей, тому вірю, що Сили Зла розсипляться на порох і зникнуть.