Регей Яна,8 клас
Поберезький ліцей Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району, Івано-Франківської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Регей Любов Іванівна

Моя Україна майбутнього

Україно моя!
Чисті хвилі ланів,
Променисті міста, голубінь легкокрила.
Україно, сьогодні звірів ворогів
Ти грудьми вогняними зустріла.
М.Рильський

Так, це моя земля, моя багатостраждальна Батьківщина зустріла ворога, який не зупиняється ні перед чим, бо має мету знищити українську націю.

росіяни знищують наш народ, міста рівняють із землею, застосовуючи при цьому всю можливу зброю . Але гордий український народ не здається, проявляючи при цьому неабиякий героїзм і волю до перемоги. Я горджуся тим, що я українка, що я належу до такої нації, яка віками не корилася ворогам. Українці, мов той фенікс, який відродився з попелу, після кожної поразки знову піднімалися на боротьбу.

Це незнищенний народ. Хай ворог не думає, що так легко знищити мою Батьківщину, як вони собі запланували через три дні пройтися парадним маршем по Хрещатику. Це їм не вдалося і ніколи не вдасться.

Історія України свідчить про те, що наша нація відроджується з роси. І я впевнена, що ніхто не зламає волю українців до перемоги. Велика ціна буде заплачена за неї. Але ворог понесе відповідальність за свої злочини.

Ми волелюбний народ, який не мирився ніколи з загарбниками і не змириться тепер.

Ніякі плани про динацифікацію України не можуть бути зреалізовані, ворог розбитий, неосміяний, перемога над ворогом уже близько! На превеликий жаль, сотні, тисячі мирних людей гинуть у цій запеклій боротьбі. Ми живемо на своїй, Богом даній, землі і не відступимо ніколи!

Отже, хто такий українець сьогодні. В першу чергу, це людина з активною життєвою позицією. В чому це виражається? По-перше, це інтерес до культурної спадщини своєї країни, її історії та традицій. По-друге, ставлення до рідної мови - бажання говорити, читати, вивчати українську мову, а також бажання проявляти позитивні риси українця - толерантність, доброта і щирість.

Важливо знати добре українську мову.

Нашу мову багато разів забороняли і намагалися знищити. У російській імперії це були Емський указ і Валуєвський циркуляр – документи, які забороняли писати, ставити п’єси, друкувати книги і навіть розмовляти українською мовою. У радянському союзі це були масові репресії проти української інтелігенції і україномовних письменників. Їхні твори заборонялися і знищувалися, а їх авторів – розстрілювали або відправляли до сибіру.

І все ж таки наша мова вижила. З наших голів і сердець не змогли викоренити самоідентичність. З нами залишилися безсмертні твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та багатьох інших відомих і не дуже письменників-українців. Ми повинні пам’ятати про них і маємо повне право ними пишатися.

Однак, бути українцем — це не тільки говорити нашою мовою. Мову можна вивчити, але ж не тільки мова робить тебе українцем, чи не так?

Зокрема, варто особливу увагу надати нашим пісням. Адже саме в українських піснях закодована душа нашого народу, його історія, біль, переживання, найгірші та найкращі моменти. У часи, коли на українську мову і писемність були гоніння, саме усна народна творчість і особливо пісні дозволили українцям зберегти в собі свою унікальність та індивідуальність і не розчинитися серед інших народів.

Українська культура багата і різноманітна . Ворог думає, що йому вдасться знищити все, що свідчить про нас -носіїв цієї багатої пісні, літератури і мистецтва .

В нашій країні знищено багато музеїв, які пропагують унікальну українську ідентичність .Але я впевнена, що після перемоги все буде відновлено.

Молодь все частіше залишає села та вирушає до міст – будувати майбутнє країни. Але хіба, ми хоч на мить забуваємо про свої споконвічні традиції, звичаї, вірування або такі милі нашому серцю народні казки, які батьки нам часто розповідали перед сном? Звичайно ж ні! Головною метою сучасного українця, є "піднесення" рідної культури, поліпшення рівня життя до такої межі, щоб можна було знову повернутися до прекрасних широких ланів, але, вже маючи змогу продуктивно працювати на своїй землі та отримувати задоволення від такого життя.