Страшно згадувати, як ми в Херсоні в підвалі сиділи. У нас була переправа на ліву сторону - там люди переправлялися. Страшно дуже було. В підвалі сиділи і боялися, бо літали літаки і ракети. Це дуже важко. 

Я вже два рази в лікарні лежала - в мене з очима проблема, катаракта. А нічого не легшає - напевно, все на нервовій основі. 

Нам привезли воду, продукти і була гуманітарка. Я поїхала, а там все залишилося, в хаті. Взяла з собою тільки одну сумку, документи. Мене вивезли в Кривий Ріг, потім - на Київ, а з Києва вже сюди. Тут моя батьківщина – Черкаська область, село Головківка. Я тут народилася і попала сюди. Тут немає обстрілів, все тихо.

Зараз немає в мене ні кола, ні двора, стою на обліку як ВПО. Хату розбомбили – і я сюди приїхала. Давали тут гуманітарку, мені дали ковдру, продукти. Є що їсти, не голодуємо, все нормально. Дітей не бачу, онуків. Хочу хоч побачити їх перед смертю.