У перший день я була вдома. Не повірила в те, що почалась війна. Я бачила, що росіяни бомблять Україну, але думала, що це якась помилка. Мені було страшно за рідних. Всі жили у підвалах. Так я прожила місяць. Коли чула вибухи, була в жаху. Гинули люди, руйнувались будинки. У квартирі було холодно, бо не було світла. Мою сваху поранило під час обстрілу. Ми почали думати, що робити далі.

Телефони були розряджені. Довелось просити в людей акумулятори. Зателефонувала сусідам та виїхала з ними. 

Нещодавно я їздила додому. Там все пошкоджено, будинки стоять без вікон, багатоповерхівки побиті, інфраструктура розбомблена. Зараз я живу у рідних в іншому місті. Сподіваюсь на мир та закінчення війни. Дуже хочу повернутись додому.