Тетяна Петрівна ніколи не забуде, як до неї прилетіло вісім снарядів. У хату втрапило, господарство перебило, і на городі шість смертоносних «подарунків» упало.
Доводилося працювати на городі й під час обстрілів. Як починалися вибухи, бігла у підвал. Жінка засмучена, що не може обійняти дітей, її найбільше бажання – зустрітися з рідними.
