Крук Людмила, 2 курс, Луцький педагогічний коледж

Вчитель, що надихнув на написання — Бортнюк Тетяна Юрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна - це завжди біль, страх і розпач. Однак для мене, як студентки другого курсу початкової освіти, ці 1000 днів стали не лише випробуванням, а й часом глибоких змін, самопізнання та усвідомлення важливості освіти в нашому житті.

На початку війни, коли новини про вторгнення російських військ заполонили інформаційний простір, я відчула невимовний шок. Як і багато інших, я намагалася зрозуміти, що відбувається, але з кожним новим повідомленням про бомбардування, загибелі та руйнування моє серце наповнювалося тривогою.

Перші місячні війни стали для мене часом переосмислення. Я зрозуміла, що освіта – це не лише знання, а й здатність адаптуватися до змін.

В умовах нестабільності я почала більше цінувати своїх викладачів і можливість навчитися. Вони стали для нас не лише наставниками, а й підтримкою в ці важки часи.

Сьогодні, оглядаючись назад на ці 1000 днів війни, я розумію, що це був не лише час страждань, а й можливість для особистісного зростання. Я стала більш чуйною, відкритою до світу і готовою допомагати іншим. Я усвідомила, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло – у спільноті, у знаннях і в любові до людей.

Цей шлях навчить мене не лише бути хорошим педагогом, а й справжнім другом і підтримкою для тих, хто цього потребує.

Війна змінила нас успіх, але вона також дала нам шанс стати сильнішими і мудрішими. Мій шлях триває. Я готова вчитися і працювати над собою, щоб стати тим вчителем, який надихне дітей на великі справи. Адже саме вони-наше майбутнє, і я хочу, щоб це майбутнє було мирним і спокійним.