Я професійна швачка, працювала на фабриці в Бахчовику, шила одяг. Ось тільки останнім часом замовлень немає, цех розорився. Якби хоч трохи селище ожило, нам було б легше, і робота була б.
У це село ми переїхали вісім років тому з Черкаської області. Я рано втратила батьків, чоловік із сім’ї пішов. Я залишилася одна з двома дітьми на руках.
Але головним випробуванням стала війна. Коли сильно стріляли, я ховала дітей у дальній кут кімнати – єдине безпечне місце в будинку. Там тільки штукатурка сипалася та вікна тремтіли, коли стрілянина була.
Наш старенький будинок почав тріщати по швах. Граната йшла вздовж будинку й упала. Але відремонтувати житло я не можу, роботи немає, соціальних виплат теж. Триматися на плаву допомагає домашнє господарство. Так виживає більшість мешканців Бахчовика.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.