Мені 78 років, я проживаю в місті Слов’янськ. Ніде не виїжджала, весь час тут. Діти виїхали під Київ, а я думаю, що буду тут чекати, поки все закінчиться.
Світло, газ, вода у мене зараз є, не те що в 2022 році. Тоді газу не було, світло відключали, привозили воду в бочках, і ми ходили брали.
От як новини включаю, дивлюсь на все це, то і шокує. А от як передають, що наші хлопці рашистів б’ють, то і на душі радісно.
Діти виїхали. Ну добре, що вони там хоч роботу знайшли, а тут роботи їм немає.
Звісно, як пенсію получаю, таблеток накуплю - так і живу. Зранку прокинулась, і слава Богу. Ввечері лягаю - також молюсь.
Головне - щоб мир був, тоді і майбутнє у нас буде.
