«Якби не сарай перед будинком, були б жертви»

У 2014 році, коли все почалося, я вийшла заміж. У 2015 році народила першу дитину і в 2019-му – другу. Батьки живі, тут живемо, нікуди не виїжджали.

Як розпочалося? Я пам'ятаю, як 13 червня 2014 року у моєї подруги було весілля. І ми були у місті Щастя, святкували на дачі. Того дня все почалося. Увечері ми сиділи на дачі та чули, як усе відбувається.

Наступного дня мій тато проїхав до Луганська. А назад їх уже не випустили, і їм довелося об'їжджати через Трьохізбенку, тоді там ще був міст.

Руйнувань у нас не було, але обстріл по селу був. У родичів у дворі щось розірвалося. Якби не сарай, який перед будинком стояв, то всі шибки вилетіли б і, можливо, були б жертви. Навіть буває часом і зараз чутно, як вибухає.

Виїжджати не було куди, до того ж, я вагітна тоді була. Із дитячим харчуванням було важко. Мама їздила на роботу за кордон та привозила звідти нам харчування. У нас все втридорога було і особливо не було де купити.

Наразі проблеми у нас із автобусом. Я на роботу не можу доїхати, добираюся попутками.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/