Війна розділила життя Олени на «до» і «після». У той перший ранок вона вагалася — не хотіла будити дітей, щоб подарувати їм ще кілька хвилин спокійного сну без війни. Та згодом зібрала все своє життя у валізку й повезла їх у невідомість, за кордон. Відтоді Олена існує між двома світами: тілом - у Німеччині, серцем і душею - в Україні. Кожна її поїздка додому стає випробуванням: з одного боку діти тужать за батьком, з іншого - щоразу доводиться наражатися на небезпеку. У цій гнітючій невизначеності вона тримається за найцінніше - надію й мрію про день, коли сім’я знову буде разом на рідній землі, без страху й війни.