Доманський Дмитро, 9-а клас, Чернівецька гімназія № 11

Вчитель, що надихнув на написання — Горда Альбіна Іллівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

НЕЗЛАМНЕ ДИТЯЧЕ СЕРЦЕ

Я хотів би поділитися з вами розповіддю про себе, свої інтереси та досягнення. Мене звати Дмитро, а прізвище Доманський. Народився я в чарівному місті Чернівці, що вважається столицею Буковини та центром Європи. Моє дитинство було наповнене радістю, родинним теплом, цікавими відкриттями, спілкуванням з друзями та взаємодією з навколишнім світом. Але наше щасливе дитинство обірвалося 24 лютого 2022 р., коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну. Я добре пам’ятаю той день, коли в нашій родині прозвучало страшне слово «війна». До того дня я тільки чув про війну та бачив фільми. Тепер це стало реальністю, хоча називається вона «військовий стан».

Я тоді ще не дуже усвідомлював всі жахіття, що несе з собою війна. Але дивлячись новини мені ставало моторошно від того, що несе з собою «русский мир».

Змінилося не тільки моє сприйняття навколишньої ситуації, але і саме ставлення до багатьох речей.

Так, після початку війни в наше мирне місто взяло на себе таку відповідальну місію, як прийняти біженців з окупованих територій.

В нашій школі з’явились діти, які були змушені тривалий час переховуватись в підвалах, щоб вижити. Тепер настав мій час замислись чим я можу їм допомогти, що я зможу зробити, щоб вони відчували себе серед нас в родинному колі.

Мені навіть важко уявити що їм довелося пережити, тому під час спілкування з ними завжди намагаюсь їх підтримати, порадити, поділитися чим можу.

У мене велика родина, яка завжди підтримує мене у всіх моїх починаннях. В родині вже так заведено, що все ми робимо разом, допомагаючи один одному. Наша сім`я постійно разом відпочиває: їздимо в гори, були на морі, мандруємо рідним краєм, милуємось чарівною природою Буковини. Батьки ніколи не стояли осторонь і завжди брали участь у шкільних заходах, а також підтримували мене у моїх хобі та інтересах. Саме завдяки своїй родині та освіті я досяг певних результатів.

Війна змусила мене задуматися над своїм життям і тим, хто я є. Навчаюся я в 9 класі Чернівецькій гімназії № 11.

Я зрозумів, що знання є потужною зброєю, яка допомагає людині розуміти світ навколо себе та досягати успіхів.

Але з часом все переосмислюється, з’являються нові цінності життя. За період навчання я пізнав багато нового, розвинув свої знання, навички та знайшов нових вірних і надійних друзів. У мене їх набагато, але на них можна покластися в будь-якій ситуації, а це дуже важливо в нашому житті.

Який у мене характер? Думаю, що непоганий. Я добрий, веселий, не заздрісний і не лицемірний. Я усміхнений, люблю жартувати, намагаюся ставитися до життя з гумором і позитивом. У школі я не відмінник, але вчуся добре, завжди з цікавістю слухаю вчителів і відчуваю сильну потребу в пізнанні нового для впровадження нових знань у повсякденне життя.

У мене завжди було численне коло захоплень, серед яких йдеться про народні танці, спорт, а зараз відвідую спортивний клуб «Фізкультура». Протягом двох років навчався в комп’ютерній школі «Логіка» опанував створення програм та комп’ютерних ігор.

Згадуючи своє минуле, частіше задумуюсь над майбутнім. Особливо коли наші славні воїни відстоюють незалежність нашої держави. 

Як кожна свідома людина, я приймаю активну участь у всіх заходах, спрямованих на підтримку волонтерського руху та наших збройних сил.

Незабаром закінчу 9 клас – і доведеться йти далі. Добре, якщо людина знає, чого хоче і що може. Хай там як, я хочу, щоб моя майбутня професія була цікавою, творчою і пов’язаною з роботою на комп’ютері і буде приносити іншим людям радість, натхнення і море позитивних емоцій.  Хочеться бути корисним своїй державі, виправдати сподівання й надії своїх рідних, знайти для себе роботу, яка приносила б радість мені. 

Я вірю, що кожен день дає нам можливість навчитися цінувати мир, людяність та можливість використовувати здобуті знання і навички для прискорення перемоги.