Росіяни окупували село - для мене це був шок. Обстріли були постійно, не було води та світла. У мене було господарство, тому змогла вижити. Ракети літали через село, я постійно чула гул літаків.  Страшно було дуже, доводилось сидіти в погребі. З села я виходила пішки, бо росіяни нікого не випускали. Два кілометри довелось подолати до вільної території. Дісталась Кропивницького дуже важко. Зараз живу з донькою. Після евакуації я довго лікувалась, бо пережитий стрес дався взнаки. Зараз дуже хочу додому, плачу кожного дня. Сподіваюсь, що мир буде в Україні дуже скоро.