Ми з чоловіком і дев’ятирічною донькою жили у Пологах. Ніхто такого не очікував, мене це шокує до сих пір, що в наш час таке може бути.

Нас так обстрілювали, що просто жах якийсь! Ми ховалися в підвалах. Десять днів не було світла, зв’язку, води не було, в магазинах не було нічого. Дитина вже не могла спокійно вночі спати, і ми вирішили поїхати з дому.

Машину ми взяли у куми, бо нашу розбило при обстрілі. На кожному блокпості нас перевіряли, особливо чоловіка. Ми доїхали до Запоріжжя. Думаои, що на Паску повернемось, та й до сих пір живемо. Чоловік працює, я вдома з дитиною. Вона спочатку від кожнго звуку скидалась, зараз уже більш-менш. Дуже вдячні Фонду Ріната Ахметова за гуманітарну допомогу.

Пологи окуповані зараз, немає ні виїзду, ні в’їзду. Там залишилися мої батьки і чоловіка батько. Інколи є зв'язок, але не завжди.

Найбільше хочеться додому повернутися. Самі себе заспокоюємо і сподіваємось.