24 лютого я прокинулась від гучних вибухів у своєму рідному місті Краматорськ. У перший тиждень війни ми жили на батьківській дачі у селищі Дробишево в Лиманському районі Донецької області. Там стало гучно та небезпечно, тому ми повернулися до міста Краматорськ.

Потім дачу нашу розбомбили, у нас є фото.

Ще тиждень ми просиділи в бомбосховищі, бо дитина лякалась вибухів. Далі ми вирішили їхати на захід України. Там нам вдалося зняти житло, але через три місяці господарка квартири повернулась з Польщі, і ми знову почали шукати, де нам жити з матусею та десятирічним сином. Вирішили їхати до Києва. 

Звісно, грошей не хватає на харчування, тому шукаємо, де брати гуманітарну допомогу. Ціни на оренду квартир великі, ще й дитину треба зібрати до школи.