Війна змінила все в нашому житті. Ми повинні були покидати домівку, їхати до незнайомої країни, влаштовуватись там, потім повертатись додому, тому що тут наш тато, і вся родина.

Адаптувались жити з тривогами, обстрілами. Кожен день після повернення з-за кордону потрібно обговорювати з дітьми те, що відбувається навколо.

Ми бачили людей, які тікали під звуки вибухів. Страшно було, коли хлопчик п'яти років затуляв вуха, у мирній країні, під час грому. Страшно бачити хлопців, які повертаються з передової. Багато чого страшно, і від чого волосся стає дибки. Дитина моя постраждала від бойових дій. Вона кожен день чує, як гатять по Нікополю.