У моєї дитини забрали дитинство, спалили школу, розграбували дім. Зараз ми бомжі... не залишилося нічого зі звичного життя.

Коли вперше ударили по нашому мирному місту, ми з донькою бігли в укриття, а нам в спини летіли уламки. Практично весь березень ми провели в холоді у підвалі, а поруч падали міни та снаряди від Градів. Це було справжнє жахіття!

Під обстрілами нам вдалось виїхати з Попасної, зараз живемо в селі Медвин на Київщині. Тут нам спокійно, дитина допомагає по хазяйству і потроху заспокоюється з нашою допомогою. Вона дуже хоче додому, але нашого дому вже немає.