Дитина була свідком як руські терористи стріляли по нашому дому в Харкові, весною на початку війни. Зараз ми живемо в чужому помешканні. Їмо з чужого посуду. Спимо на чужих ліжках. Це все принесла нам війна.
І хочемо дуже, щоб кожен руський, який підтримав свого навіженого «фюрера», жив так, як зараз ми.

Найважчим було бачити, як помирають люди в Маріуполі. І ще бачити уламки ТЦ «Амстор» в Кременчузі, де вбито більш 20 мирних людей, які прийшли купити хліб. І ще важко бачити «лице» Путіна на екрані ТВ.