До війни я із сім’єю жила у Лисичанську, працювала у іншому місті. 24 лютого зранку їхала на роботу, мені зателефонував чоловік і сказав, що почалася війна. Я відпрацювала дві години й повернулась додому.

З першого дня я відчувала повний відчай, розгубленість, страх за життя близьких. Пригнічувала невпевненість у майбутньому. У місті почались перебої з постачанням, люди в паніці розкуповували продукти, утворювали довгі черги за харчами.

Шокувала щоденна інформація про розрушені міста, закатованих людей. В наш час - це просто якийсь жах! А потім у наш будинок поцілив снаряд…

Ми були змушені покинути свою домівку і втекти подалі від війни. Дякую своєму роботодавцеві за безкоштовну евакуацію. Ми з сім’єю виїхали до Львова, дитина закінчила школу дистанційно.

Дуже приємно, що мої роботодавці допомогли працевлаштуватись. Я фармацевт, також працюю на касі у великому супермаркеті. Спочатку було дуже складно психологічно усвідомити все пережите, я приймала заспокійливі препарати. Та згодом навчилася абстрагуватись.