Відчуваю себе немовлям. Нічого не вмію, нічого не знаю. Все з початку. Нове місто, незнайомі люди, інші правила та вимоги життя. Знову треба будувати дім. Дякую Богу, що "мої дерева незламно ростуть"! (дерева - це діти) Я вважаю себе сильною, а тепер розумію, що проти зброї я безсильна. Син також бачив, як летять і взриваються бомби. Спочатку виникла нестача їжі. Але я ставлюся до цього питання по філософськи. Почалася війна, у людей паніка, все скупили. З часом продукти повернулися.