Вранці 24 лютого ми були вдома. Зателефонували родичі і сказали, що почалась війна. Труднощі продовжуються й досі, ми перестали жити повноцінним життям. Наша сім’я виїхала до Хмельницької області.

Проблем з їжею не було, тому що мали запаси. Потім почали надавати гуманітарну допомогу: продукти харчування та засоби гігієни. Дякувати Богу, ми живі та здорові, і наш будинок цілий. А це найголовніше.

Роботи немає, потрібно сидіти з вдома дітьми вдома, тому що садочки та школи не працюють.