Я жила в Пологах. Росіяни заходили у місто з боку мого району. Я бачила їхні колони. У Пологах не було води, світла й газу. Обстріли були масованими, прилітало все. У місті зник зв'язок, мій син не міг до мене додзвонитись. Вирішив приїхати, але дорогою потрапив під перестрілку. Отримав поранення обох ніг. Я не могла довезти його до лікарні, бо швидка допомога не приїжджала. Місяць я його доглядала. Кулі не потрапили у кістки.

Сусіди мені приносили медикаменти, бо ліків у місті не було.

Коли ми з сином виїжджали, я боялась, що росіяни побачать поранення та заберуть сина. На щастя, цього не сталось. Зараз ми живемо в Запоріжжі. Дуже хочу повернутись додому. Там могили моїх батьків. Все моє життя залишилось у Пологах.