У перший день війни я почула, як летять ракети. Мої діти виїхали з селища. На блокпостах простояли дві доби, потрапили під обстріл. Я залишалась в окупації. Росіяни почали ходити з обшуками, поводили себе дуже нахабно. Коли прийшли до мене, намагались залучити мене до співпраці, бо я працювала у громаді. Я не погоджувалась, тому вимушена була виїхати. Зупинилась у Запоріжжя. Мій батько залишався  окупації. Місцеві мешканці не спілкувались один з одним через страх. Батько помер вдома. Його поховали сусіди, бо я не змогла приїхати.

Моя мама залишалась одна, вона має інвалідність. Потім мені вдалось маму вивезти. Це було важко, бо ніхто не хотів перевозити людину з вадами. 

Я мрію повернутись додому. Намагаюсь вірити в краще. Мій будинок вцілів. Дуже б не хотілось залишати все окупантам.