Перед війною я відкрила магазин у Кремінній. Сподівалась, що все буде добре. Війна почалась несподівано. У мене був шок. Я не могла в це повірити. Відразу почала думати про збереження життя дітей. 

Світла та газу у місті не було. Воду давали по годинах. До травня я не виходила з підвалу. Обстріли були дуже сильні. Мені було страшно за сина. 

Виїжджати з окупації мені з дітьми довелось через Європу. Зараз живемо у Дніпрі, винаймаємо житло. Допомоги ніякої немає. Нікому переселенці не потрібні. 

Мій брат захищає країну. Я чекаю його повернення. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться.