Я ніколи не думала, що почнеться війна. Харків обстрілювати з першого дня. Це був жах. З сином і чоловіком доводилось бігати до підвалу. Там ми прожили два місяці. У нас не було продуктів та ліків. Я таке вже переживала у 2014 році. Не думала, що переживу знову. Волонтери розводили гуманітарну допомогу. Так ми врятувались під час катастрофи. Мене шокувало, що літали ракети. Я дуже хвилювалась за сина.

Було дуже холодно, сидіти постійно в підвалі було небезпечно. 

Поки з Харкова я нікуди не виїжджаю. Син отримав великий стрес. З фінансами зараз проблеми. До війни життя було кращим. Я вже змирилась, мені не так страшно. Сподіваюсь, війна закінчиться і все стане на свої місця.